Моя історія дружби з мультиваркою
Раніше мої стосунки з кухнею залишали бажати кращого. Я могла спалити яєчню або зварити макарони в кашу. Тому, коли на день народження мені подарували мультиварку, я подивилася на це скептично.
Спочатку я навіть підходити до неї остерігалася. Вона стояла на стільниці, чорна та блискуча, наче літаюча тарілка. Але їсти хотілося завжди, і настав момент істини.
На тут найпростішим рецептом виявилися "Ліниві голубці". Назва мене надихнула. Я просто покидала в чашу фарш, капусту, рис і додала томатним соком. Вимкнула страх і натиснула кнопку "Гасіння" — і стала чекати.
За годину кухня наповнилася таким духмяним запахом, що чоловік визирнув із кімнати в подиві: "Ти що, справді готуєш?".
Коли я зазирнула всередину, то очам своїм не повірила. Це була нормальна готова вечеря! Соковита, гаряча, їстівна! Ми уплітали за обидві щоки.
Тепер ми з мультиваркою - друзі. Вона пробачає мені всі помилки: страви виходять ідеально, без мого контролю і можна не боятись опіків. Я розібралася з усіма кнопочками — мову таймерів і режимів. І хоч друзі посміюються, що я не готую, а "натискаю кнопки", я знаю: справжня магія починається саме тоді, коли ти перестаєш боятися спробувати.
*SE Gamer Style by phpBB Styles
